Мій собака реагує на звуки за дверима. Що робити?

Зі старту знімемо стигму з реакцій псів на звуки за вхідними дверима. То для ваших сусідів і, можливо, для вас, пес, що підривається і волає, наче ріжуть без ножа, на кожен “геп” у загальному коридорі, - жах і джерело реактивного стресу. Для собак все зоооовсім не так! Навіть сильний гавкіт з руладами виття у відповідь на шум, джерело якого пес не бачить, - це біологічна норма. Вона здебільшого зумовлена зграйністю псових та сигналіуванням до зграї про можливу небезпеку загальну чи особисту. Пам’ятаємо, що наші сім’ї для домашньої собаки - це зграї. Так, часом дивні, вкрай нестандартні, нестабільні, але зграї. Вокалізація (гавкіт, скиглиння, вий) на шуми за дверима є можливим, але не обов'язковим проявом

Якщо ви хочете змінити реакцію собаки на іншу (наприклад, з гавкання на НЕгавкання), потрібно розуміти, що доведеться змінити ставлення хвостатого до стимулу під назвою “шум за дверима”. Для цього потрібно зрозуміти набуті причини такої поведінки (травматичний досвід, заохочувана (ігнор - теж заохочення) людьми поведінка тощо). А можливо вона є безумовним рефлексом, який зумовлює генетика, фізіологічні особливості конкретно вашої собаки? До прикладу, чутлива нервова система, специфіка певної породи (у метисах часто яскраво проявляються характерні риси тієї чи іншої породи).

Візьмемо приклад із моєї практики. 

Маємо 2-річного пса на ім’я Сигналка. Вгадайте, чому його так назвали :) Так, цей дорослий малий з самого цуценяцтва гавкав і вив, як сигналізація, на будь-який шурхіт біля вхідних дверей у лігво своєї сім'ї. І поки був малим, тішились “Охоронець росте!”. Та пес ріс - кожен “гав” грубшав і міцнішав. 

Але нюанс: Сигналка “спрацьовував” тільки, коли вдома були його люди. Хоча б хтось людського роду зі зграї (сюрприз: кіт чи папуга, хоч і є членами зграї, ніфіга не краще за людей чи взагалі якось не захистять в разі небезпеки - пси це дуже добре шарять!). Коли ж вдома немає нікого з людей, Сигналка поводиться тихо, наче батарейки сіли. 

А чому?

Усе просто: коли ти є пес, ти є сам, без старших зі зграї, то вигідніше не видавати себе вокалізацією. Навіть, якщо в твоїй голові небезпека близько. Втікати нікуди. Шкіряні твої не телепортнуться до тебе на поміч, якщо покликати (отут можна зачепити собі нотатку і на сепараційку). Кращий варік - зачаїтись, не видавати себе. І, о чудо!, на нього ніхто не нападає, загроза минає й досить швидко. А от коли власники Сигналки вдома, пес впевнено повідомляє про страшні страхи за вхідними дверима, вони починають верещати (читай “гавкати”), підриваються, де б не були, і летять стрімголов, аби об’єднатись і вже разом біля дверей відгавкувати-проганяти загрозу (звісно, в реалі люди сваряться на Сигналку). Страшні страхи затихають. Пес - мо-ло-дець, бо ж попередив, ще й відігнав. Все, стратегія робоча - можна користуватись пожиттєво.

І усе, що буде зроблено людьми щодо собаки, вже після, а не до чи в момент інциденту, буде мало чи зовсім не асоційовано псом із його реакцією на стимул “шум за дверима”. 

Що ж робити власникам з дорослим псом-сигналізацією? 

Перше: 

запастись терпінням :) Так-так, саме терпінням і зрозуміти, що правило “гавкай на страшні страхи за дверима” у цьому випадку неусвідомлено ввели й закріпили саме люди. Будь-яка дія чи бездіяльність людини має свої негайні чи відкладені наслідки. Пес-сигналізація - наслідок колись, за цуценяцтва, бездіяльності людей, і маленьких заохочень у вигляді позитивних емоцій в ситуації з дверима чи схожих. Тому до пса претензій 0! Спокійно, довго і впевнено працювати над зміною реацій. 

Друге:

не реагувати надалі бурхливо і (важливо!) пролонговано (розтягнуто в часі) про повторах поведінки. Повністю змінити свою поведінку у відповідь на гавкіт собаки на подразники за дверима.

Третє:

щоденно (!), кілька разів на день, якщо це можливо, моделювати обставини, за яких людям не подобається реакція собаки. Так за контрольованих умов можна;

зрозуміти таймінг “стимул - реакція собаки”

виокремити ті звуки, на які собака реагує чи реагує активніше; спробувати поза контекстом ситуації пропрацювати їх окремо як основа

методом вироблення альтернативної поведінки на той самий подразник 

підібрати момент та спосіб підкріплення (винагороди) бажаної поведінки (вона може бути як чітко критерійованою так і варійованою, але виключати збудження з вокалізацією на шум за дверима)

знизити чутливість НС собаки до шумового невидимого стимулу шляхом частих його повторень із поступовим нарощуванням інтенсивності від тихо, одноманітно, рідко до голосно, різноманітно, насичено

пояснити, якщо це буде необхідно, своїми негативними реакціями (без фізичного впливу! та психічного подавлення), що попереднє правило тепер суворо заборонено у зграї (не забуваємо про свою ж послідовність). Натомість діє нове правило, яке дуже приємне і бажане для старших, провідників - воно викликає багато “плюшок” у вигляді позитивних емоцій, харчової винагороди, тактильності тощо (індивідуально підібрати). Рекомендую звернутись до кінолога для оцінки потреби в цьому пункті і навчання коректній корекції, а не незрозумілих для пса покарань.

 Головна новина статті:

Це лише одна з можливих причин гавкотіння собаки на шуми за вхідними дверима. Кейс є досить лайтовим потребував лише спокою, терпіння, послідовності та дисциплінованості у пропрацюванні проблеми від власників. Інші кейси, в залежності від причин надмірної реакції, можуть потребувати підтримуючого супроводу фахівця з поведінки собак, залучення ветеринара чи поведінкового ветеринара, асистентів, медикаментозної допомоги.

Авторка статті: Олена Остащенко, кінологиня